Статті, книги

Проза

Місцевий апокаліпсис

Костянтин Солов’єнко

Місцевий апокаліпсис

(антиутопія)

ДІЙОВІ ОСОБИ

І н ж е н е р – старий в інвалідному кріслі
М а т и – дочка Інженера, проста, немудряща жінка
С и н – юнак, син Матері, онук Інженера
Б о с я ч к а – місцева дівчина
В і д п о ч и в а ю ч и й – самовпевнений, солідний чоловік, знесилений своєю значущістю
Д і в ч и н к а – близько 12 років, племінниця Відпочиваючого

ДІЯ ПЕРША

Літній ранок. Двір приморського містечка в Криму. Чутно крики чайок і далекий шум прибою. Інженер сидить в інвалідному кріслі з газетою в руках. Він дивиться удалину. Грає спокійна музика. Диктор радіо говорить приємним баритоном: "Проведіть цей дивовижний день з нами на спокійній хвилі. Радіо "Спокійна хвиля". Музика звучить на протязі усієї п'єси то підсилюючись, то затихаючи. З'являється Відпочиваючий з шезлонгом, розкладає його і сідає.

І н ж е н е р. Чудовий ранок. Таке сонце ласкаве.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Ви місцевий Далай Лама? Мені учора казали. Філософський камінь уже знайшли?

І н ж е н е р. Я не філософ, я – інженер.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Слава богу. А то всі такі розумні – страх, а велосипеда полагодити нікому.

І н ж е н е р. Ви учора з дочкою заїхали?

В і д п о ч и в а ю ч и й. З племінницею.

І н ж е н е р. Чому не на морі?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Устигнемо. Це в дитинстві море хвилювало. А тепер – нічого особливого.

І н ж е н е р. Племінниця у Вас тиха якась. Діти зазвичай гомінкі.

В і д п о ч и в а ю ч и й (роздратовано). Далася вам усім ця тиша. Школа десять років мізки гвалтує. Усіх перетворює на зомбі. Не до веселощів. Медики – сволота – їй взагалі приписали аутизм. А що такого, якщо в оточенні абсолютні дурні, з якими спілкуватися не хочеться? Ось дитина і замикається в собі. Тут же ярлик – аутизм.

І н ж е н е р. Ну-у-у-у про медиків я знаю. У них як кампанія боротьби хоч з чим, хоч з аутизмом, хоч з туберкульозом так вони мало не усіх поголовно проженуть через лікування: місяцями – кінські дози антибіотиків. Якщо план не виконають, то їм же уріжуть фінансування. Люди для них – ніщо.

Відпочиваючий влаштовується зручніше і загорає, замруживши очі. З'являється Син.

С и н. Діду, дай на пиво.

І н ж е н е р. Ти горіхи матері наколов?

М а т и (із-за куліс). Де це ледащо? (Виходить на сцену з двома відрами. Звертається до Сина.) Води наноси: бочки порожні.

С и н. Ма, дай відпочити. Вчора усі руки подер об твій ялівець дурний. Стільки ягід припер.

І н ж е н е р. Вчора закінчилося сьогодні. І назавжди.

В і д п о ч и в а ю ч и й (жартує). Аби завтра не закінчилося сьогодні.

М а т и. Тобі б стрілялки в інтернеті, пляж і пиво. Взимку лапу смоктати будеш. Нумо за водою! Клієнти чекати не будуть.

Син бере відра і плентається за куліси.

С и н. Все одно інтернету немає.

В і д п о ч и в а ю ч и й (стрепенувся). Як немає? Чим же тут займатися?

Син зупиняється, бажаючи базіканням відтягнути початок роботи.

М а т и. І слава богу. На шо той інтернет? Сидять, сутками зирять в екран. Дохлі стали. Так, може, хто води наносить, або дров мамці нарубає – все здоровішим буде. Може, то хто на державному рівні вирішив, так я схвалюю.

І н ж е н е р (Відпочиваючому). Не хвилюйтеся. Скоро налагодять.

С и н. Ні, не налагодять. Кажуть, наш комп'ютерник газ забув вимкнути, коли суп з плити знімав. У пожежі вибухнув балон – купа цегли замість будинку.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Він що єдиний? До інших провайдерів чіпляйся.

С и н. Він був останнім. Інші дременули за кордон.

В і д п о ч и в а ю ч и й. От вляпався. Відпочинок – псу під хвіст. Я завжди говорив: у цієї країни немає майбутнього.

М а т и (Синові). Давай вже! Щоб, поки я тісто замішу, вода була.

С и н. Йду.

Син іде неохоче і, дочекавшись, коли Мати піде, сідає біля куліс. Інженер дістає блокнотик, ручку і щось записує.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Геніальний роман клепаєте? Так би мовити, підсумки роздумів про долю вітчизни? Вгадав?

І н ж е н е р. Ні. Я чекаю кінця світу. І кожного разу, коли щось назріває, я залишаю маленьку записочку.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Кому?

І н ж е н е р (знизуючи плечима). Комусь.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Світ таки божевільний, але, на жаль, не настільки, щоб здохнути. І про що пишете?

І н ж е н е р. Про причини катастрофи. Може, комусь допоможуть мої застереження.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Вважаєте, наступне людство буде розумнішим?

І н ж е н е р. Сподіваюся.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Ну-ну. І багато у Вас цих записок?

І н ж е н е р. Чимало.

В і д п о ч и в а ю ч и й. В кінці світу усі Ваші записки, як годиться, згорять в геєні вогняній.

Інженер пише, потім ховає блокнот і читає газету. Відпочиваючий дрімає в шезлонгу. Диктор радіо говорить: "Сьогодні на узбережжі плюс двадцять сім. Легенький вітерець налаштовує на приємний відпочинок. Проведіть день з нами на "Спокійній хвилі".

ДІЯ ДРУГА

До Сина підходить Босячка.

Б о с я ч к а. Ей, дохлий, бабки потрібні?

С и н. Шо тобі, Босячка?

Б о с я ч к а. Бомбезна тема пре. Знайомий митник на складі шпаринку відкрив. Я з ним – пятдесят на пятдесят. Одна я багато не потягну. Беру тебе за десять відсотків.

С и н. …А твоїх – сорок? Хрін тобі, не згоден.

Б о с я ч к а. …Шо хочеш, злидень?

С и н. Навпіл: по двадцять п'ять кожному.

Б о с я ч к а. Очмарів, хлопчик? Моя тема, я – набираю, ти тільки несеш і за це половину?

С и н. …Конфіскат охороняють добре. Ризикувати за десятку? (Він морщиться.)

Б о с я ч к а. Ризику – нуль! Ти тупий? Митниця має частку.

С и н. …Ні, тільки за половину.

Б о с я ч к а. Ну і торгуй тут своїми пиріжками смердючими, дохлий. (Кривляється.) Пиріжки з капустою, з картоплею спечені з душею.

С и н. Заткнися!

Син кидається на Босячку, щоб дати прочухан. Босячка, відбиваючись, продовжує кривлятися.

Б о с я ч к а. Все на сільському молочку. Хто вибирає – по два рази повторює.

З'являється мати.

М а т и (кричить). Нумо по воду, ледащо! На кухні закінчилася!

І н ж е н е р (реагуючи на Матір). Ти ще не набрав?

Син зривається, захопивши відра.

С и н. Та біжу вже.

М а т и (Босячці). А ти чого тут крутишся, шльондра! Хлопця з пантелику збиваєш?

Б о с я ч к а. Шо це за хлопець? Соплею переб'єш.

М а т и. А сама. Нумо…

Мати шукає, що б узяти в руку, хапає швабру і замахується, але Босячка втікає.

М а т и. Паразитка така!

Мати йде. З пляжу чутно об'яву через мегафон: "Раз, два, раз… Громадяни відпочиваючі, через півгодини ми вирушаємо на двогодинну прогулянку у відкрите море прямо до зграї дельфінів. Вони будуть плескатися за метр від вас. Якщо ви не побачите дельфінів, ми повернемо вам гроші. Потім ми пройдемо по усіх мальовничих бухтах нашого узбережжя і скупаємося в кришталевій воді Королівської бухти".

ДІЯ ТРЕТЯ

Через сцену час від часу проходить Син: в один бік з відрами, повними води, в іншу – з порожніми. До Відпочиваючого підходить Дівчинка з лялькою в одній руці і паперовим стаканчиком в іншій.

Д і в ч и н к а. Дядьо, я вже встала.

В і д п о ч и в а ю ч и й (прокидається). Що?

Д і в ч и н к а. Зуби почистила, молоко випила. (Показує йому стаканчик.)

В і д п о ч и в а ю ч и й. З булочкою?

Д і в ч и н к а. Так.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Молодець.

Д і в ч и н к а. Мені стаканчик сподобався. Дивися, тут написано: "Сьогодні мій день".

В і д п о ч и в а ю ч и й (неуважно). Значить, сьогодні пощастить.

І н ж е н е р (Відпочиваючому, відірвавшись від газети) . Політикою цікавитеся? Цікаву підбірку клоунів надрукували.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Боже збав: слухати наших політиків-людожерів – себе не поважати.

І н ж е н е р. Даремно Ви так. Я на виборах регулярно свої триста гривень маю.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Голос продаєте, чи що?

І н ж е н е р. Ато! За кого не голосуй – толку не буде. А так – хоч щось.

В і д п о ч и в а ю ч и й (собі під ніс). Який народ, така і влада.

І н ж е н е р. Тоді новини культури. Ось з інтерв'ю Гріховця: "Я перший придумав новий жанр: письменник сам читає свої твори". Невже до нього такого не було?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Було напевно… Все у цьому світі не нове.

Дівчинка підходить до Інженера і дивиться в газету.

Д і в ч и н к а. Кому це пам'ятник?

І н ж е н е р (читає). Батьківщина-мати.

Д і в ч и н к а. Вона померла?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Дурна якась. Пам'ятники ставлять не тільки мертвим.

І н ж е н е р. …Чомусь пам'ять стала слабнути ще змолоду. Якось задивився на дівчат в автобусі і замість роботи приїхав в університет. Кажуть: "Ви ж його закінчили три роки тому". Сміхота. Добре, що шеф затримався і не помітив спізнення.

Мати підходить до Інженера. У неї в руках вовняний светр.

М а т и. Не наговорюй на себе. (Відпочиваючому.) У нього чудова пам'ять. Він пам'ятає більше нас усіх разом узятих. Він пам'ятає навіть нашого десятого президента. Я їх плутаю… Зараз п'ятнадцятий чи чотирнадцятий?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Вам не однаково?

М а т и. Такий був гарний мужчина.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Так злодій же.

Втомлений Син сідає відпочити.

М а т и. О! Дуй за лопатою в сарай.

С и н. Ма, ти знущаєшся? Я як сірко кручуся. Дай хоч дух перевести!

М а т и. Під вікном на кухні хтось купу наклав. Піди прибери. Вонидло таке.

С и н. Йо-о-о-о! Лайно прибирати! А сама?

М а т и. Я ж пиріжки печу! Гігієна! Відразу і не зрозуміла, звідки запах. Думала, мыша здохла в підпіллі. Дуй! Пиріжки не продаси – так і знай: моторолер не куплю.

С и н. Та вже йду.

Син йде.

М а т и. Тату, розпустиш мені светр? Хочу перев'язати нашому бовдурові. Виріс. А шерсть хороша.

І н ж е н е р. Ти ж знаєш, я не люблю розпускати. Ще клубок змотувати можна.

М а т и. Ну, біда… (Відпочиваючому.) Вибачте, Ви не допоможете розпустити светр?

В і д п о ч и в а ю ч и й (не відразу зрозумівши, що звертаються до нього). …Я? Ні-ні. У мене від шерсті алергія.

Д і в ч и н к а. Я можу допомогти.

Дівчинка підходить до Матері і бере светр. Мати гладить її по голівці.

М а т и. Яка хороша дівчинка.

І н ж е н е р. Розумниця.

М а т и. Я тільки погодую тата, він ще не снідав.

Д і в ч и н к а. Добре.

Мати відвозить крісло з Інженером.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Навіщо тобі цей светр? Ти приїхала відпочивати, а не працювати.

Д і в ч и н к а. Мені неважко допомогти.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Про себе піклуйся, а не про інших. Чому тебе мама вчить?

Д і в ч и н к а. Дядьо, коли ми підемо на море?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Скоро. Піди свої речі з валізи переклади в тумбочку.

Д і в ч и н к а. Добре.

Дівчинка йде. Диктор радіо говорить: "На Мадагаскарі – шторм, на Марсі знову піщані бурі, на Венері кислотні дощі. А у нас – чудова погода, ласкаве море і приємна легка музика. Радіо "Спокійна хвиля".

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

З'являється Босячка.

Б о с я ч к а. Ви не бачили хлопчака?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Так… десь хазяйнує… напевно.

Б о с я ч к а. Ви новий відпочиваючий?

В і д п о ч и в а ю ч и й. І що?

Б о с я ч к а (підходить до нього). Пан не бажає розважитися з самотньою дівчиною?

Відпочиваючий простягає руку, гладить ногу дівчини, залізаючи під шорти, стискає сідницю. Вона кладе руку йому на голову і пестить.

В і д п о ч и в а ю ч и й. О-о-о, яка апетитна! А медичні довідки у тебе є?

Б о с я ч к а. Навіщо довідки? Домовимося так.

Відпочиваючий різко скидає її руку зі своєї голови.

В і д п о ч и в а ю ч и й (грубо). Геть звідси, поки ментуру не покликав.

Б о с я ч к а. Ти шо, придурок? Підор, да?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Я тобі дам "підор". Коли я повернуся, щоб тебе тут не було.

Б о с я ч к а. Ой-ой-ой, не лякай, я тут живу, усіх знаю: і ментуру, і суд.

В і д п о ч и в а ю ч и й. І суд купиш? Грошей вистачить?

Б о с я ч к а. На тебе – жлоба – вистачить. У нас таких не люблять.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Ну-ну.

Відпочиваючий йде. Приходить дівчинка, підходить до шезлонга і бачить, що дядька немає.

Б о с я ч к а. Дівчинка, хочеш солодкого вина?

Д і в ч и н к а. Ні. Діти не п'ють вино.

Б о с я ч к а. А десятку заробити хочеш?

Д і в ч и н к а. Хочу.

Б о с я ч к а. Підемо купатися. Хороше місце покажу. Красиве. В ту сторону. (Показує рукою.) Всього три кілометри і ми за містом.

Д і в ч и н к а. Ух ти!

Б о с я ч к а. Там нікого немає. Красиві валуни, печери. Я тебе пофоткаю голою і десятка твоя.

Д і в ч и н к а. Голою? …Соромно. Не хочу.

Б о с я ч к а. Значить, я зароблю, а ти – ні. Це – бізнес, дурепа.

Босячка бере дівчинку за руку і тягне за собою.

Б о с я ч к а. Підемо, там таке місце – ахнеш.

Дівчинка вириває руку…

Д і в ч и н к а. Не хочу.

…і втікає.

Б о с я ч к а. Виродок. Хто їх виховує? Школа тупа.

Босячка йде. Повертається Відпочиваючий, сідає в шезлонг і дрімає. З пляжу чутно мегафон: "Шановані Відпочиваючі, через десять хвилин ми вирушаємо у відкрите море до зграї дельфінчиків. Близько тридцяти штук. Вони пустуватимуть буквально поряд з вами. Подаруйте своїй дитині яскраве враження на все життя. Діти до п'яти років – безплатно, школярам надається скидочка. Поспішайте: дельфінчики можуть поплисти у відкрите море. Якщо ви не побачите дельфінчиків, ми повернемо вам гроші. Залишилося буквально декілька місць!"

ДІЯ П'ЯТА

Мати привозить на колишнє місце інвалідне крісло з Інженером. У нього на колінах светр і кошик з декількома різнокольоровими клубками ниток.

М а т и. Пироги поставила. Ой, хоч хвилинку відпочину…

Сідає. З'являється дівчинка.

М а т и. Ось і наша помічниця прийшла. Ти розпускати светр умієш?

Д і в ч и н к а. Так, це просто.

Дівчинка підходить до Інженера, сідає поруч і розпускає светр. Інженер змотує нитку в клубок.

І н ж е н е р. Молодчина!

М а т и. (Відпочиваючому). Ви не думайте: тато колись навіть викладав.

В і д п о ч и в а ю ч и й. І що?

І н ж е н е р (мрійно). Якось мені за два дні треба було підготувати п'ять лекцій з математичної фізики. Боже, як це було нелегко.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Впоралися?

І н ж е н е р. Так. Тільки халтурно. На щастя, заочники не розкусили.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Отож. Мабуть, ці студенти підключали тут воду, а тепер Ваш онук носить її відрами.

І н ж е н е р. Ні, я учив теплотехніків.

В і д п о ч и в а ю ч и й. О-о-о! Я чув, тут взимку в будинках дуже холодно. Ваша робота?

І н ж е н е р (роздратовано). Яке "холодно"? Чого Ви чіпляєтеся? …А я пропонував здешевити переробку органічних відходів.

В і д п о ч и в а ю ч и й. І що?

І н ж е н е р. Наш мер – сука – продавив зарубіжні технології. За хороші відкати.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Звідки Ви знаєте про відкати?

І н ж е н е р. Всі знають. Він після цього мережу готелів відкрив по усьому узбережжю. Дуже дорогі. Не знаю, хто там селиться. Кажуть, вони напівпорожні.

М а т и. А Ви, вибачаюся, чим займаєтеся?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Аналітикою. Складна робота.

І н ж е н е р. Розумію. Спробуй з нашою корупцією добуди істинні дані.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Тут якраз просто: дані мені спускають згори. Далі порівнюю їх за різні роки і роблю висновки. На щастя, є старі програми, які на це заточені. Я додаю від себе декілька слів у вступі та в кінці.

М а т и. Ой, піду пиріжки перевірю.

Мати йде.

І н ж е н е р. Нові аналізи робите?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Навіщо, якщо старі всіх влаштовують?... Нещодавно прочитав пораду: "Можеш не писати – не пиши". А я і не пишу, я інформую… про тенденції… у правильному світлі.

І н ж е н е р. А в неправильному?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Навіщо? Людям голову морочити? В усіх і так досить проблем. Доведено: людям потрібна тільки одна – правильна точка зору.

І н ж е н е р (Дівчинці). А ким ти хочеш стати?

Д і в ч и н к а. Балериною.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Йти в мистецтво? Дуже непрактично.

І н ж е н е р. Зараз дівчатка все більше про кар'єри думають. Що ж ти так?

Д і в ч и н к а. Мені подобається. Гарно. Рухи, жести.

І н ж е н е р. Ну, бажаю удачі.

Чутно диктора радіо: "Що може бути кращим безтурботного літа, гарного настрою і легкої музики? Проведіть цей день на спокійній хвилі. Радіо "Спокійна хвиля".

ДІЯ ШОСТА

Вбігає збуджена Мати.

М а т и. Тату, електрика пропала! Тільки одне деко випекла.

І н ж е н е р. Включать. Вперше, чи що.

М а т и. Треба поспішати. З ранку час золотий: доки пляж не наївся.

Входить Син.

С и н. Електриці – край! Кажуть, що в селах поруч вже вчора світла не було.

М а т и. Так, швидко перші пиріжки продавати. З картоплею. Руки мив після лайна?

С и н. Мив.

Син швидко покидає сцену.

І н ж е н е р (Матері). Пам'ятаєш, перед громадянською війною теж пропала електрика… як там її називали?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Війна з елітами.

І н ж е н е р. Ні, якось інакше. Це журналісти так писали. Пізніше.

М а т и. І, пам'ятаю, усі два місяці війни світла не було. Нам – дітям було страшно.

В і д п о ч и в а ю ч и й. А чим ще окрім туризму ваше містечко заробляє?

І н ж е н е р. Нічим. Був колись завод шампанських вин. Задавили податками. Ми там усі працювали.

М а т и. Ага, завод екологію їм псував. Двісті років працював – не псував. Тут – на тобі. Зарази… Ось: літній день рік годує, а світла немає… Хіба це справедливо: так тяжко жити усе життя?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Справедливості взагалі немає. І ніколи не буде.

Д і в ч и н к а. Дядьо, а чому в нашому вагоні було мало людей?

В і д п о ч и в а ю ч и й (здивовано). Дійсно мало. Не придав цьому значення.

І н ж е н е р. Може, хто у вас там в центрі знав про відключення електрики?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Ні. Швидше, це збіг обставин.

М а т и. В кінці місяця завжди мало приїжджає.

Повертається збуджений Син.

М а т и (Синові). Що так швидко?

С и н. Пиріжки продалися вліт. Хоча народу на пляжі мало. Вранішній потяг не приїхав. Багато хто рвонув вибиратися додому на попутках.

Д і в ч и н к а. Дядьо, а ми як поїдемо? Я додому хочу.

Відпочиваючий відмахнувся від неї.

М а т и. Тре було дорожче продавати. Шо такий дурень?

С и н. Так сказала б.

Чутно пляжний мегафон: "Шановані відпочиваючі, на прогулянку до дельфінів ми відправимося наступного разу. А зараз на ваші проханнях катер через п'ять хвилин йде в найближчий порт з регулярним теплохідним сполученням з усіма портами узбережжя".

М а т и. Чули оголошення на пляжі? Як же ми без відпочиваючих? …якщо роз'їдуться …і не приїдуть.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Наші завжди були панікерами. То все дурниці. Повернуться.

З пляжного мегафону: "Ні. Школярам знижок немає. Тільки у дошкільнят знижка п'ятдесят відсотків. І то, якщо сидять на руках. Громадяни не напирайте! Наступний рейс через півгодини! Ветерани в загальну чергу, будь ласка!"

М а т и. Як же каси в супермаркеті… без світла? А холодильники? А електронні картки? Як же ми без їжі?

І н ж е н е р. Не хвилюйся. Коли що, у нас світло буде. Я знаю, як робити свічки із воску.

М а т и. А де його узяти?

І н ж е н е р. Забув… О! В Інтернеті подивимося.

С и н. Так не працює ж.

В і д п о ч и в а ю ч и й. І електрики немає.

І н ж е н е р. Тоді в книжках пошукаю.

М а т и. Здрастє. Я ж їх продала в музей. Вже давно. Такі інтелігентні хлопці звідти приходили.

І н ж е н е р. От змія. Навіщо?

М а т и. Тільки пилюку збирали. Витирай їх кожен місяць.

І н ж е н е р. …Ще, пам'ятаю, палички терли… щоб вогонь добути.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Ви вже зовсім. Просто-таки, як в кам'яну добу… Втім… Де Ваш блокнотик і ручка? Пишіть чергову записку. Чим Вам не місцевий апокаліпсис? Пора!

Інженер відкладає клубок, який змотував. Дівчинка продовжує розпускати светр.

І н ж е н е р (зло, але спокійно). Знущаєтеся?

В і д п о ч и в а ю ч и й (із задоволенням). Чому ж? Електрики вже немає. Потім пропадуть вода, тепло, продукти. Потім параліч влади. Як наслідок – грабежі, розбій, хаос. Проста логіка і ніяких фокусів.

Відпочиваючий демонструє свої відкриті долоні… Диктор радіо: "Прекрасний морський бриз освіжає, розгонить сумніви і наповнює нас силою. Радіо "Спокійна хвиля".

ДІЯ СЬОМА

І н ж е н е р. Спокійно. Потрібно отримати якомога більше інформації. Спішні висновки… можуть зашкодити.

М а т и. Відпочиваючі біжать, чого тобі ще?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Коли нам на голови падатимуть бомби, пан Інженер стане вимірювати діаметр воронок: інформацію збирати.

І н ж е н е р. Ваша іронія… паскудно тхне… Сходіть за моїм біноклем.

Син йде за куліси.

М а т и. Куди ти дивитимешся?

Син повертається з біноклем.

І н ж е н е р. В гарну погоду видно сусідній порт. (Синові.) Подивися. Я вже погано бачу.

М а т и. Ну що?

С и н (дивлячись у бінокль). Нічого особливого.

Син переводить бінокль в інший бік.

В і д п о ч и в а ю ч и й. І що Ви хотіли побачити? Понтонну переправу до Туреччини? З тисячами біженців? Якщо щось і відбувається, то по суднах в порту ми цього не помітимо.

М а т и (Синові). Ти куди дивишся, телепень? Знову на нудистський пляж? На дівок голих?

Син переводить бінокль на сусідній порт. Мати підходить і дає йому запотиличник.

С и н. Та заспокойся ти! Дивлюся куди потрібно.

М а т и. Тут, може, все руйнується, а у нього цицьки та сраки в голові! Як тварина! Одні інстинкти!

В і д п о ч и в а ю ч и й. Куди ж ми проти природи?

Д і в ч и н к а. Дядьо, пам'ятаєш, увечері декілька кішок йшли в один бік. Правда, що тварини чують біду і йдуть від небезпеки?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Тобі здалося.

І н ж е н е р. Люди розучилися мислити. У них відмерла пам'ять. Люди перетворилися на тварин. А з усіх тварин людина – не найкраща. Бо жадібна.

В і д п о ч и в а ю ч и й. І що?

Інженер замовк, заглибившись у свої роздуми.

І н ж е н е р. Люди розучилися мислити. У них відмерла пам'ять. Люди перетворилися на тварин. А з усіх тварин людина – не найкраща. Бо жадібна.

М а т и. Тату, ти що?

Інженер знову замовк, заглибившись у свої роздуми.

І н ж е н е р. Люди розучилися мислити. У них відмерла пам'ять.

Д і в ч и н к а. Ви це щойно вже говорили.

І н ж е н е р. Коли?

Д і в ч и н к а. Тільки що. Двічі.

І н ж е н е р (кричить). Чому мене увесь час ображають? Ти – шмаркачка! Я… бачити вас – дурнів – не можу.

Він встає – всі дивуються. Кошик з нитками на його колінах падає. Різнокольорові клубки ниток котяться по підлозі. Він ображений йде за куліси, волочучи ногу. Мати біжить за ним.

М а т и. Тату! Тату!

Дівчинка відкладає светр.

Д і в ч и н к а. Він уміє ходити? Він не хворий?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Я здогадувався, що він придурюється.

Один лише Син, ні на кого не звертаючи увагу, дивиться на всі боки у бінокль.

С и н. Бачу на горизонті два кораблі… ні, три.

Д і в ч и н к а. Може, це допомога?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Може, для евакуації? Пасажирські?

С и н. Ні… схоже військові.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Якої країни?

Д і в ч и н к а. Росія?

В і д п о ч и в а ю ч и й. Штати? Туреччина? Китай?

С и н. …Прапорів не видно. Далеко.

До Сина підбігає Босячка з мішками в руках. Він, не реагуючи на неї, як і раніше дивиться у бінокль.

Б о с я ч к а (схвильовано). Чуєш, мені дзвонили. Зараз митниця все вивозить вантажівками!

С и н. А начальство?

Б о с я ч к а. Воно – перше. Чотири двадцатитонника вночі вивезло. Війна все спише! У тебе ж тачка є. Поперли туди!

С и н. Почекай трохи.

Б о с я ч к а (кричить). Дурень! Такого шансу більше не буде!

Він не реагує. Босячка біжить далі. Грає спокійна музика. Диктор радіо говорить: "Безтурботний ясний день, а потім багряний пристрасний захід з нами на спокійній хвилі".

С и н (перелякано). …Боже! Щось летить!

В і д п о ч и в а ю ч и й. Ракети?

С и н (з полегшенням). Фу, не ракети… бо дуже повільно… але багато… Це вертольоти.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Фініта… Пора звалювати.

Відпочиваючий швидко йде. Забігає Мати і кричить.

М а т и. Що ти з батьком зробив? У нього припадок! Біжи за лікарем, сволота! Все я одна?

С и н (зло). Ти вже доконала мене! Уколи йому щось!

М а т и. Батько помирає, сволота! Допоможи! Не син, а виродок якийсь!

Мати біжить назад. Син кидає бінокль. Біжить в ту ж сторону, що і Мати. Дівчинка підбирає бінокль і дивиться в нього. Син з тачкою перебігає від одних куліс до інших.

С и н (кричить). Війна все спише!

М а т и (біжить за ним). Ти куди? Сволота! Куди?

Дівчинка у бінокль дивиться в ту сторону, яку їй колись показувала Босячка. Чутні поодинокі постріли, автоматна черга і далекий гуркіт гвинтів вертольотів. З'являється Відпочиваючий з двома валізами.

В і д п о ч и в а ю ч и й (Дівчинці). Кидай бінокль! Йдемо за місто! Швидко!

Д і в ч и н к а. Дядьо, Ви знаєте куди йти?

В і д п о ч и в а ю ч и й (кричить). Яка різниця! Хоч до біса! Швидше або я йду один!

Д і в ч и н к а. Я знаю дорогу! (Показує рукою.) Там через три кілометри околиця! Там є печери!

Відпочиваючий забирає бінокль, швидко вішає собі на шию і вони майже біжать у сторону, вказану Дівчинкою.

В і д п о ч и в а ю ч и й. Швидше!

Грає спокійна музика. Диктор радіо говорить приємним баритоном: "Завтра буде новий сонячний день і приємні турботи. Залишайтеся з нами на спокійній хвилі. Радіо "Спокійна хвиля". Затемнення. Звуки вертольотів наростають в повній темноті, заглушаючи музику і переростаючи у рев – аж здригаються стіни театру. Потім затихають: вертольоти полетіли далі. Знову чутна спокійна музика.

З а в і с а

(осінь 2013)

П’єса відмічена:

• П'єси "Місцевий апокаліпсис (антиутопія)" і "Ти біжиш від щастя (трагікомедія)" в номінації "п'єса" увійшли до лонг-листка VII Міжнародного Конкурсу сучасної драматургії «Свободный театр» (Лондон, Велика Британія, 2014).

Вгору