![<? print trim($names[$l]) ?>
synergist.kiev.ua](images/head3.png "synergist.kiev.ua")
 |
 |
 |
|
|
|
 |  |  |  |  |  |
Голодна любов(український етюд)ДІЙОВІ ОСОБИВ і н. ДІЯ ПЕРШАЛіто 2010 року. Спека. На верхній палубі теплоходу, що пливе Дніпром, грає гучна музика. Одна парочка, трохи на підпитку, жваво розмовляючи покидає танцюристів. В о н а. Я давно мріяла про подорож на теплоході, як в кіно про «Титанік». В і н. На щастя, на Дніпрі айсбергів немає. В о н а. А що то темне попереду? В і н. Острів якийсь… З палуби вбік, як раз під дверцятами на поручнях, стирчала товста дошка. Протилежний бік дошки ховався під вантажом, вкритим брезентом. Йому хотілося продовжити романтичну розмову і він знайшов зачіпку. В і н. Коли вийти по цій балці, то стануть видними білі закипаючі хвилі під нами і зорі над головою. В о н а (грайливо). Я боюсь. Він міцно стискає її талію. В і н. Я підтримаю. Він відкрив дверцята. Вона боязко ступила на дошку. Він однією рукою тримає її, притискаючись до неї. Іншою – хапається за поручні. Вона ступає ще кілька кроків. Під нею вирує Дніпро, грає хороша музика, а поруч – симпатичний пан. В о н а (розкинувши руки). Напрочуд гарно! Раптом дошка вирвалась з-під вантажа і обидва романтика полетіли шкереберть у воду. ДІЯ ДРУГАКоли вони випурнули, теплохід неквапливо віддалявся. В о н а. Е-е-е-е-ей! В і н. Економ сили. Плавати вмієш? В о н а. Погано! В і н. Зліва острів. Держись за мою сорочку і підгрібай. В о н а (злякано). Де сорочка? В і н. Дай руку… Тримай. Напружено пливуть кілька хвилин. В о н а. Я слабну! В і н. Треба! Не базікай! Ще через кілька хвилин він ногою намацує дно. В і н (радісно). Мілина! Він стоїть по підборіддя у воді і, задерши його, відсапується. В о н а (закашлявшись). Глибоко! В і н. Держись… За плече… Зараз вийдемо по мілині. ДІЯ ТРЕТЯВони сидять на березі, все ще хекаючи. Ніч – ясна, місячна. Їх теплохід ледь видно і ледь чутно. Вона розплакалась. В о н а. Як же нас покинули? Що тепер робити? В і н. Пощастило нам з мілиною… В о н а. Мені холодно. В і н. Зараз ночі теплі. Ще коли обсохнемо… Пішли шукати місце для сну. ДІЯ ЧЕТВЕРТАВ о н а. Я вже втомилась блукати. Він мацає та пригинає траву. В і н. Тут буде добре. В о н а. У ямі? В і н. Зате вітер не буде дошкуляти… Рви суху траву поруч і жбурляй сюди. В о н а (знову заплакавши). Це все ти винен. Що я скажу чоловікові? Він бо’ зна що подумає. В і н. Давай завтра придумаємо промови: ти – чоловікові, я – дружині. Рви траву. Вона притихла і знехотя почала скубти. В о н а. Ай! Так же можна руки порізати! В і н (роздратовано). Не рви! Тільки помовч. Він злий ще кілька оберемків насмикав, кинув і ліг. В о н а (скривджено). Скільки тобі років? В і н. Двадцять сім. В о н а. Я старша. В і н. Тому будеш спати стоячи? Вона лягла в траву поруч з ним. В о н а. Холодно. В і н. Укрийся травою. Вона почала крутитись. Він відсунувся. Вона підсунулась спиною – ближче до нього. В і н. Невже місця мало? В о н а. Я погано засинаю, коли поруч нікого немає. Він зітхнув. Втім так тепліше. ДІЯ П’ЯТАРанок. Молодь прокидається від сонця. В і н. Як добре виспався на свіжому повітрі! В о н а. Все болить… В таку спеку я кондиціонер вмикаю на цілу ніч. В і н. У нас немає. Дружина проти. Там мікроби у фільтрах розмножуються. Можна захворіти. В о н а. Фільтри мити треба і не буде мікробів. Він встає. Робить прості гімнастичні вправи, розминаючи м’язи. В о н а. Що тобі снилось? В і н. Нічого. В о н а. Моєму чоловікові тільки бізнес сниться. А я всю ніч пливла, хвилі долала… Що тепер робитимемо? В і н. Спробуємо дістатись до берега. В о н а. Мені від вчорашнього вина якось недобре. Він став обмацувати й вивертати кишені. Дістає гаманець, розкриває його. В і н. У мене є двісті гривень з копійками. А у тебе? В о н а. Тільки запальничка. Цигарки розмокли. В і н. Ти палиш? В о н а. Ні. Так – для форсу інколи. Чоловік проти. В і н. Підтримую. Діти є? В о н а. У мене? Немає. В і н. Тим більше підтримую. А запальничка – згодиться… Ну, пішли. Сьогодні, до речі, п’ятниця. Він пішов. В о н а (собі під ніс). Пятніца – развратніца. Вона його наздоганяє. В о н а (стурбовано). «До речі» це до чого? В і н. Про Робінзона Крузо і П’ятницю в школі читала? В о н а. Читала… Тільки Робінзон там не голодував. Побачимо як ти їжу знайдеш. В і н. А я тебе з’їм. (Він вишкірив зуби) И-и-и! В о н а (відсахнувшись). Ти що дурний? В і н. Не бійся. Я не їм дружин бізнесменів. Він них у мене… розлад шлунку. ДІЯ ШОСТАВ і н. Оскільки острів від берегу далеко і рибалок не видно, то будемо шукати їжу. В о н а. Ти завжди такий хазяйновитий? В і н. Що, не подобається? До бізнесу не доріс? Він пішов вздовж берега. Вона за ним. В о н а. Навпаки – подобається. Мій чоловік все купує. Руками нічого робити не вміє. В і н. А ти щось можеш? Обід, там. Чи зашити? В о н а. Навіщо? Легше заплатити. В і н. І до заміжжя нічого не вміла? В о н а. Не глузуй. Вміла і вмію: борщ, голубці, пиріжки. Мене мама навчила. Він дивиться на воду. В і н. А рибу вмієш? В о н а. Звичайно. З нею менше мороки ніж з м’ясом. В і н. Дивись, в цій заводі мальків багато. Зараз нагорнемо з піску греблю і мальків наловимо сорочкою. Тільки не злякай. Поки гатили греблю, частина мальків втекла. Однак трохи вдалось піймати. В о н а. І що з ними робити? В і н. Повар ти, чи я? В о н а. З мальків без ножа, без солі, без картоплі, без цибулі я нічого приготувати не зможу. В і н. Їла суші – японську сиру рибу? В о н а. Звичайно. Він бере малька і розглядає його, прицінюючись та ковтаючи слину. В о н а. Мене зараз знудить. Облиш. В і н (згадавши). У тебе ж запальничка є! Вона дістає, шорхає кілька разів – вогонь загорається. В і н. Ху! Я консервну бляшанку пам’ятаю бачив тут недалеко. Він йде за банкою. ДІЯ СЬОМАВін паличкою виловлює з бляшанки варених мальків і кладе на листок лопуха. В і н. Їж. Вона з огидою починає їсти. Він їсть більш стримано. В о н а. Без солі – така гидота. В і н. Прохолоне юшка – поп’ємо. Вона їсть і починає плакати. В о н а. Чому я така нещаслива?... За такого бовдура заміж вийшла… З тобою тут вляпалась… В і н. Чим тобі чоловік не догодив? В о н а. Брехав, що такий багатий. Бізнес у нього. В депутати запрошують… Звичайний дрібний спекулянт. В і н. Сім’ю забезпечував? Не голодувала, мабуть. Чого тобі ще? Такі роки були важкі. Дехто й не дожив до світлого майбутнього капіталізму. В о н а. Дома ніколи немає. Ні слова доброго, ні ласки. Дерев’яний якийсь. В і н. Сама його часто голубила? П’ють по черзі юшку. В о н а. Чекаєш його, чекаєш. Прийде пізно, поїсть і засинає зразу. Інколи – за столом. Ніби його ніхто не виховував. В і н. От і у мене така ж змія, як ти. Тільки про себе думає. Навіть на дітей уваги майже не звертає. Вона перестає плакати. В о н а. У тебе діти є? В і н. Сину п’ять, а доньці – три. В о н а. У мене немає. Таке важке життя. В і н. Легкого не дочекаєшся. В о н а. …І чого ти з нею живеш, з такою? В і н. Мої діти крім мене нікому не потрібні. В о н а. Дивно: щоб чоловік із-за дітей не розлучався… Коханку пробував завести? В і н. От спробував на теплоході. В о н а (повеселівши). То це ти на мене око поклав? В і н. Тільки ж ти така сама. В о н а. Та й ти не кращий. Сидять надуті. В о н а (верещить). Змія! Вона стрибнула до нього і, сховавшись за спиною, міцно вчепилася за боки. В і н. Де? В о н а. Там ворушилась. В і н (придивляючись). Може то ящірка?... Ти ще й боягузка. В о н а. Де ти бачив жінок, які не бояться зміїв? В і н. Отож… Скоро спека буде. Треба знайти кущі з хорошою тінню десь на березі: може рибалку якого побачимо. ДІЯ ВОСЬМАСидять під кущем на березі. Дуже жарко. Він зняв сорочку. В о н а. Я їсти хочу… Давай подивимось ще раз: може мальки повернулись? В і н. Дивилися ж… Під вечір повернуться, коли спека спаде… Як тут добре! Річка яка хороша. Тихо… В о н а (скиглить). Ми тут нікого не дочекаємось. Всі по хатах сидять… під кондиціонерами… Титанік дурепа згадала – вийшла на хвилі подивитись… От дурепа… Де ти на мою голову взявся… А дома – ой лишенько… В і н (спохватився). Послухай, наш теплохід повертається ввечері. В 19.10 відходить і годин у дев’ять буде тут пропливати. В о н а. І як вони нас побачать? В і н. Таки дурепа: ми багаття розпалимо з димом. Нас же, мабуть, шукають. В о н а. Точно. В і н (підводячись). Давай збирати хмиз і суху траву. В о н а. А дим як зробити? В і н. Зеленої трави накидаємо. Пішли. Йдуть за хмизом. ДІЯ ДЕВ’ЯТАНа авансцені лежить купа гілок, оберемки трави. Вона втомлена лежить під деревом. Він приніс і кинув на купу ще оберемок хмизу. В і н. Малувато. Зараз піду кущі ламати. В о н а. Я втомилася. Давай відпочинемо. Час є. Він сідає недалеко від неї. В о н а. І яку дружину ти хотів би мати? В і н. …Не знаю. Безглуздо про це думати: я вже маю… А який твій ідеал чоловіка? В о н а. Ніжний… чуйний… багатий… веселий – всі навколо такі нудні… В і н. Образ зіткано із протиріч. Багатому не до ніжностей, бо бізнес – жорстка справа. А веселі багатими не стають… Залишається веселий, ніжний і без копійки за душею… Або багатий, нудний і дерев’яний. В о н а. Тобі аби мрію розтоптати… В і н. …Ти про бажання запитала… Знаєш, з роками стаю менш вимогливим. В о н а. А я навпаки… Особливо в сексі. В і н. О-о-о! Відьма… невсипуща. В о н а. Для тебе що – секс неважливий? В і н. Важливий, звичайно… Тільки він і так є, як не крути… Однак ним все не вичерпується. В о н а. А «все інше» без сексу щастя може дати? В і н. Послухай, там – в «усьому іншому» у тебе любов є? В о н а. Так секс і любов – разом же. В і н. У кого як. В о н а. …Пити хочеться. В і н. І мені… Можна траву заварити. Буде чай. В о н а. Завари, будь ласка. ДІЯ ДЕСЯТАПо черзі з тієї ж самої бляшанки п’ють чай. В о н а. Я люблю чай без цукру. В і н. Я – не дуже… Вип’ємо, ще заварю. В о н а. …Може ти думаєш, що я не ніжна? В і н. Чому ж? Ти вродлива… В о н а. Я ще масаж вмію робити. Лягай на живіт – покажу. Він лягає. Вона відкладає пусту бляшанку, сідає поруч і починає його м’яти. В і н. …У тебе міцні руки. В о н а. Така з обіймів не випустить… Не боїшся? В і н. Хе! Злякала їжака… Вона зненацька цілує його. Він перевертається на спину, обіймає її і міцно цілує. Вона через хвилину випручується. Він спочатку не відпускає її, потім змиряється. В о н а. Чого ти – як з голодного краю?... Мабуть не варто. В і н. А що варто? В о н а. Я не хочу. В і н. …А цілувала чому? В о н а. …Сподобався. В і н. Вже не подобаюсь? В і н. … Не розумію я тебе… То вередлива, то лагідна… Мені здається, що мене майже ніхто не любить. Діти хіба що. Та батьки… Дитячі ніжності – мимохідь… Дружина надто зайнята собою… Те їй зроби, інше… Мені не вистачає… може, тепла… Чогось не вистачає… навіть не знаю. В о н а. Ти з нею про це говорив? В і н. Ні… це надто інтимне… Вона мала б сама відчувати. В о н а. То, може, й ти її не дуже добре відчуваєш?... Вона часто плаче? В і н. Ні, інколи. В о н а. А «чому» ти знаєш? В і н (роздратовано). Вона й сама пояснити не може. Жіночі примхи. В о н а (роздратовано). У неї – примхи, а у тебе – складна психологічна організація! Егоїст. В і н. Може ти і маєш рацію… Хочеться спокою… Втомився від задач… В о н а. Йой! Прямо мудрагель! В і н (сухо). Облиш мене. В о н а. …Не сердись. В і н. Не серджусь… Чомусь згадав випадок. В дев’ятому класі я відпочивав у піонерському таборі. В моєму загоні була напрочуд гарненька дівчина: добра, весела, з каштановим кучерявим волоссям. Я ледь не закохався. Головне – було видно, що вона жадібно бажає кохання. Вона таки полюбила. Звичайного хлопця. Тільки й того, що він грав на гітарі. І грав та співав невиразно. Просто, думаю, за нього око зачепилось. До такої краси він, звичайно, байдужим залишитись не міг. Їх села були неподалік. Вони зустрічались, а після школи – одружились. У неї батьків не було, жила у баби, яка була проти шлюбу. Він привів її до себе додому. Його батьки її не злюбили, бо бідна. Він захищав, як міг… Якось він п’яний побився і його штрикнули ножем. Помер. Батьки її з хати виганяють. Вона плаче, знає, що баба її на поріг не пустить. Запитала пораду у одного-двох друзів. Допомогти – ніхто не міг… Кинулась під поїзд… Потім виявилось, що була вагітною. В о н а. Невже таке може бути? В і н. Так жаль її… Така була ніжна та тендітна дівчинка, майже дитина… На нашій землі стільки горя… Вийшов з роздумів) Треба гілок наламати. Йде в глибину острова. ДІЯ ОДИНАДЦЯТАВечір. Вони поспіхом розпалюють багаття. В і н. Тепер траву зелені кидай зверху! Вона кидаючи гілки, кричить у сторону теплохода. В о н а. Е-ге-ге-е-ей! В і н. Рано кричати, вони нас поки не чують. Головне – дим… В о н а. А коли пропливуть мимо? Вона стрибає, розмахуючи руками, і кричить. В о н а. Е-ге-ге-е-ей! Ми ту-у-у-у-ут! Е-ге-ге-е-ей! Дим уже валить густий. В і н. Е-е-е-е-е-е-й! Е-е-е-е-е-е-й! Вона продовжує стрибати і кричати. Він починає свистіти, заклавши пальці до рота. В о н а. А як не побачать? Дивись, майже зрівнялись з нами! В і н. Побачать! Е-е-е-е-е-е-й! Теплохід дає довгий гудок. В і н і В о н а. Ур-а-а-а-а-а-а! Помі-і-і-і-і-тили! Ур-а-а-а-а-а-а! Ур-а-а-а-а-а-а! Вони стрибають і обіймаються. Теплохід призупиняє свою ходу, з нього спускають човен. Обоє, втомлені, відхекуються. В і н. Човен спускають. Це за нами. Вона починає тихо плакати. В о н а. Ніхто мене не накормить такою юшкою, як ти… І чаєм… Дай свій телефон. В і н. Не дам. Вона здивовано дивиться на нього. В о н а. Боягуз: чоловіка злякався… Чи свою дружину? В і н. Нічого не хочу змінювати… Краще ти скажеш мені свій телефон на теплоході. В о н а. Я й зараз можу сказати. Навіщо тобі? В і н. Може подзвоню. Зараз – не треба: ще забуду. На теплоході – запишу. В о н а. А коли не подзвониш? В і н. Значить – боягуз. В о н а (плаче сильніше). Що за чоловіки пішли – дохлі… Не дзвони. Не дам номер. В і н. Ми на теплоході будемо до завтра разом. Наговоримось. Вона говорить крізь сльози, стримуючи себе. В о н а. Не хочу я з тобою говорити. Йди ти під три чорти. В і н. Не мели дурниці. Ми ще не розстаємось. З човна кричать: «Ей, Робінзони! Ви з нашого теплохода?» В і н (голосно). Так! Інший голос тут же додає: «Точно наші. Я пам’ятаю»… Чутно плескіт весел… З а в і с а(2010) П’єса відмічена:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
