Статті, книги

Проза

Чорний хліб з молоком

Костянтин Солов’єнко

Чорний хліб з молоком

(український етюд)

ДІЙОВІ ОСОБИ

Д і д – кремезний
О н у к – хлопчина шістнадцяти років, киянин

2010 рік. Літо. Ранок. Біля сільської хати на ослінчику сидить дід і щось майструє. З хати, потягуючись, виходить онук.

Д і д. Виспався?

О н у к. Ох, ніде так не висипляюсь, як у тебе. Тихо. Сіном пахне.

Д і д. Так. Мені у вашому Києві завше повітря не вистачає. Поснідаєш?

О н у к. Тільки пошту перевірю.

Онук біжить у хату.

Д і д (навздогін). Сьогодні неділя. Пошта не працює.

Онук виходить з ноутбуком, сідає на лавку і відкриває його.

О н у к (сміючись). Пошта електронна, через Інтернет, діду. Я ж тобі колись казав.

Час від часу онук торохтить клавішами.

Д і д. Забув. Чого тільки не придумають?... Ти вже вирішив ким хочеш стати?

О н у к. Програмістом.

Д і д. І що їм платять?

О н у к. Хорошим – багато. А в Європі і в Штатах – ще більше.

Д і д. Так ти поїдеш з України?

О н у к. Чом би й ні? Правда, можна працювати дистанційно: жити тут, а програми слати їм через Інтернет. Тільки найсильніших запрошують за кордон.

Д і д. Це якщо ти поїдеш, то назавжди?

О н у к. Ні, діду. Раз на рік, на два буду приїздити. Та зараз по скайпу можна розмовляти хоч кожен день. (Пояснює) Скайп – це через комп’ютер: ти чуєш і бачиш того, з ким розмовляєш. Як відеофон. Я пізніше покажу.

Д і д (з недовірою). Дорого?

О н у к (хмикнувши). Майже безкоштовно.

Д і д. Чудеса… А в Києві програмістам мало платять?

О н у к. Мало. Багато грошви у держслужбовців бо беруть хабарі, та ще у бізнесменів, які хабарі дають.

Д і д. І кому ти там за кордоном треба? Мова – чужа, лад – чужий.

О н у к. За нашого ладу хоч з якою мовою квартиру в Києві не купиш.

Д і д. А я чув, що ціни на житло падають через кризу.

О н у к. Не настільки, щоб воно стало доступним. Ти подумай, діду, якби ти вклав гроші в квартиру за сто тисяч доларів. А тобі кажуть, що тепер її не продати дорожче ніж за сімдесят тисяч, хіба ти продаси? (Дід знизує плечима). Правильно, ти будеш чекати нового зростання цін. Тобі треба буде кілька років, поки не змиришся з думкою, що тоді таки переплатив, що продати зможеш лише за сімдесят, п’ятдесят чи двадцять тисяч. А за цей час влада ще якусь халепу придумає на нашу голову.

Дід мовчки продовжує майструвати. Онук шукає щось в Інтернеті.

Д і д. Коли всі поїдуть з України, то хто залишиться?

О н у к. Діду, питання не до мене. Я не президент, не прем’єр і навіть не миршавий депутат.

Д і д. Так ти ж українець!

О н у к. Я – громадянин світу.

Д і д (його не почувши). От і змінюй Україну. Іди в політики.

О н у к. Не піду. Батько каже, що політики – це покидьки нації. Я програмістом хочу бути.

Д і д (зітхаючи). Ой, горенько з вами.

О н у к. Не журись, діду. І не переживай за весь світ. А молоко на сніданок є?

Д і д. Аякже. Вранішнє. І чорний хліб.

О н у к (посміхаючись). М-м-м-м.

Онук ще секунд п’ять торохтить клавішами. Рішуче закриває ноутбук, хапає його і мерщій біжить у хату.

О н у к. Все, снідати!

З а в і с а

(2010)

П'єсу надруковано:

• Солов’єнко К. Чорний хліб з молоком // Березіль, літературно-художній та громадсько-політичний журнал Національної спілки письменників України (Харків). - №3-4. - 2011. - С.154-155.

Вгору